Образцы написания жалоб

Адрес: 01976, г. Киев, ул. Киевская, 10

Адрес: 03423, г. Киев, ул. Оболонская, 3, кв. 5

Адрес: 03454, г. Киев, ул. Минская, 34, кв. 48

Адрес: 04367, г. Киев, ул. Налоговая, 66, к. 6

Наши религиозные убеждения состоят в том, что мы видим в принятии идентификационного номера принятие основной составляющей того «начертания», которое в соответствии с Откровением Св. Ап. и Ев. Иоанна Богослова «положено будет... на правую руку их или на лоб их, и что никому нельзя будет ни покупать, ни продавать, кроме того, кто имеет это начертание, или имя зверя, или число имени его. Здесь мудрость. Кто имеет ум, тот сочти число зверя, число человеческое; число его шестьсот шестьдесят шесть» (глава 13, ст. 16-18).

Священный Синод нашей Украинской Православной Церкви, который состоялся 19 мая 1998г., в своём Послании отметил: «индивидуальный идентификационный номер, который будет присвоен каждому человеку и нанесён на него через какую-то «несмываемую» технологию, действительно может стать «печатью антихриста». В результате человек окажется перед дилеммой: или принять код, без которого существование человека в обществе станет невозможным, или же отказаться от него и, как следствие оказаться вне антихристианского сообщества и подвергнуться гонениям — такие будущие события, которые отображены в Откровении Святого Апостола Иоанна Богослова… Призываем соответствующие государственные органы выработать для православных верующих Украины альтернативную недискриминационную систему налогообложения и регистрации физических лиц и религиозных организаций, а также право для всех граждан на свободный выбор системы выплаты налогов, ни в коем случае не принуждая к принятию идентификационного кода, который, кроме всего прочего, обезличивает человека, фактически лишая его фамилии и имени на уровне государственной и гражданской жизни, унижает его достоинство и приводит к нарушению его прав и свобод».

Процесс настойчивой добровольно-принудительной нумерации каждого жителя Украины свидетельствует, что мы находимся в преддверии явления и воцарения на земле всемирного царя — антихриста и что не много осталось времени до того, когда уже «никому нельзя будет ни покупать, ни продавать, кроме того, кто имеет это начертание, или имя зверя, или число имени его» (Откр. 13, 16-18).

В связи с этим, Священный Синод Русской Православной Церкви Московского Патриархата под председательством Патриарха Московского и всея Руси Алексия II 7 марта 2000г. заявил: «Многие христиане, почитающие как святыню имя, данное им при Крещении, — считают недостойным просить у государства, чтобы оно присвоило им некое новое «имя» в виде числа… Полагаем важным создание для верующих возможности не выступать просителями о предоставлении индивидуального налогового номера… Есть и еще одно существенное обстоятельство. Вскоре люди, не имеющие налогового кода или пластиковой карточки, могут оказаться практически лишены возможности получать социальную и даже медицинскую помощь. Если подобное произойдет, возникнут все основания усомниться в принципах равноправия граждан и свободы совести - принципах, которые так активно пропагандирует современная цивилизация. Именно поэтому мы настаиваем на необходимости иметь альтернативную систему учета граждан и предоставления им социальных, медицинских, страховых и прочих услуг».

«Заявление Священного Синода», — пояснил впоследствии Предстоятель Русской Православной Церкви Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II: «касалось и ещё одной проблемы, гораздо более существенной: попыток установления электронного контроля за частной жизнью человека. Предлагается, например, ввести специальные карточки — даже для школьников, в которых фиксировались бы самые разнообразные сведения. Планируется, что только при предъявлении таких карточек можно будет получать медицинскую и социальную помощь, а в перспективе — делать покупки. Отсюда недалеко и до идеологического контроля: достаточно привязать всю систему расчётов к этим карточкам, а затем потребовать, чтобы в обмен на их продление человек демонстрировал полную лояльность властям или соглашался с одним из односторонних мировоззренческих мнений, заключённых в национальном или международном законодательстве. Подобные опасения выражает немало людей в разных странах. Имея это в виду, Церковь встала на защиту человеческой свободы… Надеюсь на понимание церковной озабоченности со стороны государства.» (журн. «Профиль» (Москва), 24 апреля 2000 г.).

Кроме того, в Послании Священного Синода УПЦ МП от 29 декабря 2003 года, председателем которого является Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир, говорится:

Таким образом, субъект обжалования лишает нас прав без идентификационного номера:

получать заработную плату;

получать пенсию;

получать стипендию;

получать денежную помощь;

получать помощь по безработице;

получить свидетельство о среднем образовании;

получить диплом о высшем образовании;

поступить в ВУЗ;

встать на военный учёт;

устроиться на работу;

оформить субсидию;

оформить документы на недвижимость;

заключить любое гражданско-правовое соглашение;

открыть счет в банке;

осуществить платёж через банк;

заняться предпринимательской деятельностью;

платить налоги и осуществлять многие другие свои гражданские права и обязанности. — Потому что, в соответствии с Законом Украины «О Государственном реестре физических лиц - плательщиков налогов и других обязательных платежей», для осуществления вышеперечисленных прав и обязанностей без идентификационного номера необходимо иметь в своем паспорте отметку о наличии права осуществлять любые платежи без идентификационного номера, которую обязан проставить субъект обжалования.

права на работу (без отметки в паспорте нам отказывают в приёме на работу без идентификационного номера);

права на предпринимательскую деятельность (без отметки в паспорте нас не зарегистрируют частным предпринимателем без идентификационного номера);

право на образование (без отметки в паспорте отказываются без идентификационного номера принимать документы в ВУЗ и даже выдавать диплом или аттестат);

право на социальную защиту (без отметки в паспорте нам отказывают в оформлении пенсии, субсидии и т.п. без идентификационного номера);

право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, которое включает достаточное питание, одежду, жилье (отсутствие отметки в паспорте лишает нас возможности получать без идентификационного номера деньги для достаточного питания, одежды и жилья);

право на здравоохранение (врачи уже спрашивают идентификационный номер у больного);

право на свободу мировоззрения и вероисповедание (наши религиозные убеждения не позволяют нам принимать идентификационный номер);

право на уважение к человеческому достоинству (присвоение нам идентификационных номеров унижает наше достоинство);

право на жизнь (без отметки в паспорте нам отказывают на работе, в банке и других местах в выдаче денег без идентификационного номера для поддержания своей жизни).

Таким образом, субъект обжалования обрекает нас на голодную смерть, лишая нас права на жизнь, поскольку при отсутствии вышеназванной отметки в паспорте, мы лишаемся возможности без предоставления идентификационного номера получать деньги и, соответственно, покупать себе продукты для пищи, сохранять свое здоровье в надлежащем состоянии.

Однако, в соответствии со статьёй 27 Конституции Украины: «Каждый человек имеет неотъемлемое право на жизнь. Никто не может быть своевольно лишен жизни. Обязанность государства - защищать жизнь человека. Каждый имеет право защищать свою жизнь и здоровье, жизнь и здоровье других людей от противоправных посягательств».

В соответствии со ст. 8 Конституции Украины: «В Украине признается и действует принцип верховенства права. Конституция Украины имеет наивысшую юридическую силу. Законы и прочие нормативно-правовые акты принимаются на основе Конституции Украины и должны отвечать ей. Нормы Конституции Украины являются нормами прямого действия. Обращение в суд для защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина непосредственно на основании Конституции Украины гарантируется». В связи с тем, что субъект обжалования нарушает главный Закон Украины – Закон прямого действия – Конституцию Украины, суд в соответствии со статьями 2, 11 Гражданского процессуального кодекса Украины, статьёй 1 Закона Украины №320/94-ВР, на основании Конституции должен охранять наше законное право осуществлять любые платежи без идентификационного номера.

В Украине основным достоянием и ценностью является человек. В соответствии со статьёй 3 Конституции Украины: «Человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность являются в Украине высочайшей социальной ценностью. Права и свободы человека и их гарантии определяют содержание и направленность деятельности государства. Государство отвечает перед человеком за свою деятельность. Утверждение и обеспечение прав и свобод человека является главной обязанностью государства». Поэтому окружающие человека материальные ценности, технические достижения и законодательство должны служить в первую очередь на благо человека. Для осуществления этого принципа именно и призвано демократическое устройство нашего государства.

В соответствии с Законом Украины «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей», Приказами Государственной налоговой администрации Украины от 21 декабря 2001 г. №512, от 22 декабря 1997г. № 462/83/5 и др., Постановлениями Кабинета Министров Украины от 31 мая 1995г. № 382 и от 6 ноября 1997 г. № 1232, — идентификационный номер присваивается каждому человеку в Украине без его ведома, сразу после его рождения и сохраняется за человеком не только на протяжении всей его жизни, но даже и после его смерти…

Из этого вытекает, что идентификационный номер под видом «удобства» учета налогоплательщиков предназначен на самом деле для обезличивания человека, унижения его достоинства, замены имени человека на его личный номер, духовного порабощения, тотального контроля над человеком, лишения его богоугодной земной и ВЕЧНОЙ ЖИЗНИ и других преступных целей лиц, внедряющих идентификационные номера.

В соответствии с Положением «Об идентификации и регистрации большого рогатого скота», утвержденного Приказом Министерства аграрной политики Украины от 17 сентября 2003 №342: «Идентификации и регистрации подлежат все животные, которые находятся, разводятся или содержатся на территории Украины» (пункт 1.3). «Все животные, которые содержатся в хозяйстве, должны быть идентифицированы с помощью двух бирок единого образца, которые прикрепляются на каждое ухо животного и не снимаются на протяжении всей его жизни. На обоих бирках животного указывается один и тот же идентификационный номер, который позволяет идентифицировать каждое животное» (п. 2.1). «Бирки должны прикрепляться на каждое животное, которое родилось в хозяйстве, не позднее семи дней от момента его рождения, но ранее, чем животное покинет хозяйство» (п. 2.3). «Собственник может прикреплять бирки самостоятельно» (п. 2.4). «Идентификация и регистрация большого рогатого скота вводится с целью: получения оперативной и надежной информации о поголовье большого рогатого скота относительно пола, возраста, породы и его местонахождения… обеспечения визуальной идентификации каждого животного в стаде» (п. 1.4). «Идентификационный номер - индивидуальный номер, который присваивается животному, не изменяется на протяжении его жизни и является уникальным в пределах одного вида животных; бирка - ушной знак установленного образца с нанесенным идентификационным номером, который используется исключительно для идентификации определенного вида животных; идентификация - процесс (работа) по отождествлению животного (его нумерации и присвоению клички и т.п.), что включает прикрепление бирок с идентификационным номером на каждое ухо животного, внесение информации в книгу учета животных хозяйства, выдачу паспорта большого рогатого скота и ветеринарной карточки к паспорту; регистрация - внесение в Реестр животных информации об идентифицированных животных, их перемещении, собственниках, хозяйства и их ветеринарно-санитарное состояние и т.п., что осуществляется администратором Реестра животных; паспорт большого рогатого скота (далее - паспорт животного) - документ строгого учета, который содержит данные относительно животного, его перемещения, собственников, местонахождения и регистрации в Реестре животных, и является сопроводительным документом при любом перемещении животного» (п. 1.5). Согласно Положению «О паспорте большого рогатого скота», утвержденного Приказом МАПУ №342: «Паспорт выдается на каждое животное, которому были прикреплены бирки, в том числе импортированное из страны, где функционирует система идентификации и регистрации животных, которая отвечает требованиям Европейского Сообщества. Собственник имеет право на перемещение животного при условии, если на животного выдан паспорт и ветеринарная карточка к паспорту» (п. 1.3). «Лицевая сторона паспорта содержит поля с такими реквизитами: название документа, его серия и номер; данные о животном - рабочий (четыре последних цифры идентификационного номера) и идентификационный номера,… данные о собственнике животного — идентификационный код (…для физических лиц — идентификационный номер физического лица - плательщика налогов и других обязательных платежей),… данные о происхождении животного — идентификационные номера… матери и отца… На лицевой стороне паспорта отводится место для нанесения штрихового кода, который содержит идентификационный номер… животного» (п. 3.3).

Вышеизложенные выдержки из данного Постановления являются реальным доказательством истинной цели процесса идентификации граждан Украины, который под «благовидными» предлогами должен закончиться вживлением под кожу каждого человека микрочипа — электронной «бирки» с идентификационным номером (http://zaistinu.ru, http://adsx.com).

Во всем мире введение идентификационных номеров и электронных документов соответствует стандартам ISO (International Organization of Standardization) — Международной Организации по Стандартизации, что подтверждает глобальность процесса идентификации.

Согласно статьи 9 Конституции Украины: «Действующие международные договоры, согласие на обязательность которых дана Верховной Радой Украины, являются частью национального законодательства Украины».

В соответствии со статьёй 18 Международного Пакта о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г., участником которого является Украина:

Между тем, в соответствии с законопроектами № 4368, № 4002 и № 3711-1, которые в 2004 году вынесены на рассмотрение Верховного Совета Украины, в Украине предлагается отменить право жить без личных кодов и внедрить новые электронные паспорта-карточки, в которых будет содержаться личный идентификационный номер человека. С помощью таких электронных паспортов в Украине будет установлена тоталитарная диктатура распорядителя электронного реестра, а все граждане Украины – держатели электронных документов будут заключёнными «электронного концлагеря». — Такая узурпация власти распорядителем электронного реестра является прямым нарушением статьи 5 Конституции Украины, в которой говорится: «Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ. Народ осуществляет власть непосредственно и через органы государственной власти и органы местного самоуправления. Право определять и изменять конституционный порядок в Украине принадлежит исключительно народу и не может быть узурпировано государством, его органами или должностными лицами. Никто не может узурпировать государственную власть».

Кроме того, передача персональной информации из Государственного реестра о гражданах Украины за рубеж является нарушением статьи 17 Конституции Украины, в которой говорится: «Защита суверенитета и территориальной целостности Украины, обеспечение её экономической и информационной безопасности является важнейшими функциями государства, делом всего Украинского народа». Также в соответствии со статьёй 32 Конституции Украины: «Не допускается сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о лице без его согласия».

Но субъект обжалования, собирая, сохраняя, используя и распространяя с помощью электронного реестра конфиденциальную информацию о нас без нашего согласия, нарушает 32 статью Конституции Украины, статью 302 Гражданского кодекса Украины и ст. 5 Закона Украины №320/94-ВР, в которой говорится: «В Государственный реестр не вносится информация о лицах, которые по своим религиозным или иным убеждениям отказываются от принятия идентификационного номера и официально уведомляют об этом соответствующие государственные органы».

Такое нарушение субъектом обжалования наших конституционных прав, свобод и охраняемых законом интересов подлежит наказанию в соответствии со ст. 13 Закона Украины «О государственной налоговой службе в Украине» от 4 декабря 1990г. №509-XII в которой говорится: «Должностные лица органов государственной налоговой службы обязаны придерживаться Конституции и законов Украины, других нормативных актов, прав и охраняемых законом интересов граждан, предприятий, учреждений, организаций, обеспечивать выполнение возложенных на органы государственной налоговой службы функций и в полной мере использовать предоставленные им права. За невыполнение или ненадлежащее выполнение должностными лицами органов государственной налоговой службы своих обязанностей они привлекаются к дисциплинарной, административной, криминальной и материальной ответственности в соответствии с действующим законодательством».

В соответствии со ст. 55 Конституции Украины: «Права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Каждому гарантируется право на обжалование в суде решений, действий или бездеятельности органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц…Каждый имеет право любыми не запрещенными законом средствами защищать свои права и свободы от нарушений и противоправных посягательств.» А также, в соответствии со ст. 56 Конституции Украины: «Каждый имеет право на возмещение за счет государства или органов местного самоуправления материального и морального вреда, причиненного незаконными решениями, действиями или бездеятельностью органов государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных и служебных лиц при осуществлении ними своих полномочий».

Возражение налоговой инспекции о том, что не определён механизм реализации Закона Украины от 16 июля 1999г. №1003-XIV, также безосновательно. — Что подтверждается и разъяснением Судебной Палаты 16 судей Верховного Суда Украины в своём Решении от 5 ноября 2003г. по Делу Шалаева А.И. (г. Ялта): «Законом предусмотрено, что указанный плательщик налогов в рамках действующего законодательства вправе исполнить конституционную обязанность уплаты налогов и сборов без присвоения идентификационного номера, избрав альтернативную форму учета плательщиков налогов. Поэтому отказ налогового органа внести соответствующие изменения в паспорт заявителя жалобы не соответствует требованиям ч. 2 ст. 1 Закона Украины "О государственном реестре физических лиц - плательщиков налогов и других обязательных платежей", которой на налоговые органы возложена обязанность вносить такие записи. Доводы субъекта обжалования об отсутствии механизма внесения соответствующей записи в паспорт такого гражданина не могут быть основанием для невыполнения требований Закона налоговым органом» (Дело № 6 – 8430 кс 03).

Возражение налоговой инспекции о том, что мы намереваемся освободиться «от своих обязанностей перед государством или отказаться от выполнения законов по мотивам религиозных убеждений», а также просим себе каких-то привилегий по признаку религиозных убеждений или уклоняемся от уплаты налогов, чем намереваемся нарушить статьи 24, 35 и 67 Конституции Украины, — безосновательно. — Поскольку мы не намереваемся освободиться «от своих обязанностей перед государством или отказаться от выполнения законов по мотивам религиозных убеждений», а также не просим себе каких-то привилегий по религиозным убеждениям и не уклоняемся от уплаты налогов. Напротив, мы намереваемся исполнять свои обязанности перед государством и выполнять законы Украины по мотивам своих религиозных убеждений, а также, в соответствии с Законом Украины от 22 декабря 1994г. №320/94-ВР, просим предоставить нам право платить налоги без идентификационных номеров.

В статье 24 Конституции Украины говорится: «Не может быть… ограничений по признакам… религиозных и иных убеждений». И статья 35 Конституции Украины гласит: «Каждый имеет право на свободу мировоззрения и вероисповедания. Это право включает свободу исповедовать любую религию... беспрепятственно... вести религиозную деятельность».

Поскольку, субъект обжалования отказал нам в проставлении отметок уже после того, как был уведомлён о том, что мы именно по религиозным убеждениям просим его поставить в наши паспорта данные отметки, — его отказ является ограничением нашего права на свободу мировоззрения и вероисповедания, то есть нарушением статей 24 и 35 Конституции Украины.

Кроме того, своим отказом сделать в наших паспортах указанные отметки, субъект обжалования лишает нас законодательно закрепленного права платить налоги без идентификационного номера, так как без таких отметок это невозможно.

Таким образом, налоговая инспекция препятствует нам исполнить своё право по уплате налогов без идентификационного номера, в порядке, установленном статьёй 1 Закона «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей». Что, в свою очередь, является нарушением налоговой инспекцией статьи 67 Конституции Украины, в которой говорится: «Каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом».

Кроме того, письма налоговой администрации дают основание предположить, что налоговая инспекция намеревается обвинить нас в намерении уклониться от уплаты налогов, что является нарушением ст. 62 Конституции Украины, в которой говорится: «лицо считается невиновным в совершении преступления… пока его вина не будет доказана в законном порядке и установлена обвинительным приговором суда».

Возражение налоговой инспекции о том, что отказаться от ранее присвоенного номера лицо не может «поскольку Закон не имеет обратного действия во времени» (в соответствии со статьёй 58 Конституции Украины), то есть, что проставить отметку в паспорте можно только тем, кто до вступления в силу Закона Украины от 16 июля 1999 года №1003-XIV не имел идентификационного номера, – ошибочно, потому что ни один Закон Украины не запрещает кому-либо отказаться от ранее присвоенного ему номера. И любой человек, ранее принявший идентификационный номер, может в любой момент отказаться от его дальнейшего принятия, так как принятие и использование этого номера на Украине является необязательным.

В соответствии со статьёй 58 Конституции Украины: «Законы и иные нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени, кроме случаев, когда они смягчают или отменяют ответственность лица. Никто не может отвечать за деяния, которые во время их совершения не признавались законом как правонарушения». Закон Украины от 16 июля 1999 года № 1003-XIV, отменил ответственность лиц, которые по своим религиозным или иным убеждениям отказываются от принятия идентификационного номера, за отказ от этого номера. В частности, статья 11 Закона Украины «О Государственном реестре физических лиц – плательщиков налогов и других обязательных платежей», в которой предусматривается ответственность лиц за отказ подавать информацию в реестр, — была дополнена предложением следующего содержания: «Эта норма не применяется к лицам, которые по своим религиозным или иным убеждениям отказались от принятия идентификационного номера и официально уведомили об этом соответствующие государственные органы».

Таким образом, Закон Украины № 1003-XIV имеет обратное действие во времени, поскольку отменяет ответственность лиц за отказ предоставлять идентификационный номер и подавать информацию в компьютерный реестр. Соответственно, действие Закона Украины № 1003-XIV распространяется на всех граждан, не исключая и тех, которым идентификационный номер был присвоен до принятия этого закона.

Кроме того, такое надуманное толкование налоговой инспекцией Закона Украины является ошибочным и нарушает статью 4 Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях», так как прямо ограничивает наши права, как православных христиан, осуществлять любые платежи без идентификационного номера, разжигает вражду между собой православных христиан, поскольку разделяет православных на тех, кто принял номер и тех, кто его не принял, кроме того оскорбляет чувства, унижает достоинство человека, чем нарушаются 3, 21, 24 и 35 статьи Конституции Украины.

Возражение налоговой инспекции о том, что проставление отметки в паспорте «противоречит статье 4 Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях», где указано, что в официальных документах отношение гражданина к религии не указывается» — безосновательно. — Потому что отметка в паспорте (предусмотренная Законом Украины от 22 декабря 1994г. №320/94-ВР) свидетельствует о наличии права осуществлять любые платежи без идентификационного номера, а не об отношении человека к религии. Кроме того, отметка в паспорте о наличии права осуществлять любые платежи без идентификационного номера ставится не только по религиозным, но и по иным убеждениям (ст. 1 Закона Украины от 22 декабря 1994г. №320/94-ВР).

В соответствии со ст. 8 Конституции Украины «Законы и прочие нормативно-правовые акты принимаются на основе Конституции Украины и должны соответствовать ей».

Кроме того, в соответствии с вышеуказанной статьёй 4 Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях» от 23 апреля 1991 года № 987-XII: «Замена исполнения одной обязанности другой по мотивам убеждений допускается лишь в случаях, предусмотренных законодательством Украины».

Между тем, в соответствии со статьёй 4 Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях» от 23 апреля 1991г. №987-XII: «Любое прямое или косвенное ограничение прав, установление прямых или косвенных преимуществ граждан в зависимости от их отношения к религии, равно как и разжигание связанных с этим вражды и ненависти или оскорбление чувств граждан, несут за собой ответственность, установленную законом.». Таким образом, отказ субъекта обжалования в проставлении нам отметок о наличии права осуществлять любые платежи без идентификационного номера на основании того, что «наличие отметки в паспорте человека косвенно будет свидетельствовать о его религиозных убеждениях», является оскорблением наших религиозных чувств, а также ограничением наших прав (предусмотренных ст. 1 Закона Украины №320/94-ВР) в зависимости от нашего отношения к религии, так как мы в своих заявлениях официально уведомили субъекта обжалования о своих религиозных убеждениях. — Всё это свидетельствует о нарушении субъектом обжалования статьи 4 Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях» и статей 24, 35 Конституции Украины.

Возражение налоговой инспекции о том, что внесение отметок о наличии права осуществлять любые платежи без идентификационного номера в паспорта не предусмотрено Положением «О паспорте гражданина Украины» — безосновательно. — Так как в пункте 6 Положения «О паспорте гражданина Украины» сказано: «вносить в паспорт записи, не предусмотренные этим Положением или законодательными актами Украины, запрещается». Но Закон Украины от 22 декабря 1994г. №320/94-ВР является законодательным актом, статьёй 1 которого предусмотрено: «В паспортах указанных лиц делается отметка о наличии у них права осуществлять любые платежи без идентификационного номера». — Поэтому вносить изменения в Положение «О паспорте гражданина Украины» или в Инструкцию относительно правил и порядка оформления и выдачи паспорта гражданина Украины не требуется. Кроме того, Положением «О паспорте гражданина Украины» не предусмотрено также внесение в паспорта отметок о воинской обязанности, о выдаче загранпаспорта, о серии и номере приватизационного имущественного сертификата и дату его выдачи, о передаче бесплатно в частную собственность земельных участков, но эти отметки беспрепятственно вносятся в паспорта на основании других законодательных актов Украины.

Так осуществление отметок в паспортах граждан Украины: о воинской обязанности предусмотрено п. 5 ст. 1 Закона Украины «Об общей воинской обязанности и воинской службе» от 25 марта 1992 года №2232-XII; о выдаче загранпаспорта — п. 3.2 Инструкции о порядке оформления и выдачи паспортов гражданина Украины и проездных документов ребенка для выезда за границу, утвержденной приказом Министерства внутренних дел Украины от 2 июля 1996 г. №459; о серии и номере приватизационного имущественного сертификата и дату его выдачи — п. 2.5 Положения о порядке выдачи приватизационных имущественных сертификатов, утвержденного приказом по Национальному банку Украины от 2 декабря 1994 г. №204; о передаче бесплатно в частную собственность земельных участков — Порядком отмечения в паспорте граждан Украины факта передачи бесплатно в частную собственность земельных участков, утверждённого приказом Министерства внутренних дел Украины и Государственного комитета Украины по земельным ресурсам от 12 июля 1993 года №445/58.

Возражение налоговой инспекции о том, что Закон «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей» не возлагает на местную налоговую инспекцию (то есть – субъекта обжалования) обязанностей по простановке отметок в паспорта, поскольку в данном Законе не прописано точно кто является тем самым «соответствующим государственным органом», который необходимо уведомить о своём отказе от принятия идентификационного номера, — безосновательно. — Потому что, согласно статьи 10 Закона «О государственной налоговой службе в Украине», нет какого-либо иного «соответствующего государственного органа», кроме субъекта обжалования, который обязан по месту нашего жительства осуществлять регистрацию, учёт налогоплательщиков и контроль за соблюдением налогового законодательства, – то есть за проставлением (согласно налогового Закона «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей») в наших паспортах отметок о наличии у нас права осуществлять любые платежи без идентификационного номера.

Возражение Государственной налоговой инспекции по месту нашего жительства (далее – ГНИ) о том, что поскольку идентификационные номера присваивает Государственная налоговая администрация Украины (далее – ГНАУ), то и решать вопрос о простановке отметок в паспорта должна та же ГНАУ, а не ГНИ, — безосновательно, потому что:

согласно ст. 8 Закона Украины «О государственной налоговой службе в Украине» от 4 декабря 1990 года №509-XII, а также ст. 5 Закона Украины «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей» №320/94-ВР от 22 декабря 1994 года, действительно ГНАУ (а не ГНИ) присваивает идентификационные номера живым людям в Украине;

однако, функции по контролю за соблюдением налогового законодательства, учёт физических лиц-плательщиков налогов и других обязательных платежей, согласно ст. 10 Закона Украины «О государственной налоговой службе в Украине» от 4 декабря 1990 г. №509-XII, возложены на государственные налоговые органы. Закон Украины «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей» от 22 декабря 1994 года №320/94-ВР входит в состав налогового законодательства. Государственным налоговым органом по месту нашего жительства является ГНИ – субъект обжалования. Таким образом, по месту нашего жительства, не ГНАУ или какой-либо иной орган, а именно ГНИ – субъект обжалования обязан осуществлять контроль за соблюдением налогового Закона №320/94-ВР, в статье 1 которого говорится: «Для лиц, которые по своим религиозным или иным убеждениям отказываются от принятия идентификационного номера и официально уведомляют об этом соответствующие государственные органы, сохраняется ранее установленная форма учёта плательщиков налогов и других обязательных платежей. В паспортах указанных лиц делается отметка о наличии у них права осуществлять любые платежи без идентификационного номера». И кроме субъекта обжалования не существует какого-либо иного «соответствующего государственного органа», который, в соответствии со ст. 1 Закона «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей», мы должны были бы ещё уведомить и который согласно вышеуказанной нормы Закона обязан по месту нашего жительства проставить в наших паспортах отметки о наличии у нас права осуществлять любые платежи без идентификационного номера;

Кроме того, в соответствии со статьёй 3 Закона «О государственной налоговой службе в Украине», субъект обжалования обязан руководствоваться в своей деятельности в первую очередь Конституцией Украины и Законом Украины «О Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов и других обязательных платежей» (согласно которому субъект обжалования обязан проставить отметки в наши паспорта), а не внутриведомственными письмами и инструкциями ГНАУ;

Между тем, в соответствии со статьёй 7 Закона Украины «О государственной налоговой службе в Украине» от 4 декабря 1990 г. №509-XII: «государственные налоговые инспекции являются юридическими лицами, имеют печать с изображением Государственного Герба Украины и своим наименованием». Таким образом, субъект обжалования, являясь Государственной налоговой инспекцией по месту нашего жительства, имеет собственную гербовую печать, которой обязан заверить в наших паспортах отметки о наличии у нас права осуществлять любые платежи без идентификационного номера.

Адреса: 01976, м. Київ, вул. Київська, 10

Адреса: 03423, м. Київ, вул. Оболонська, 3, кв. 5

Адреса: 03454, м. Київ, вул. Мінська, 34, кв. 48

Адреса: 04367, м. Київ, вул. Податкова, 66, к. 6

сплачувати податки і здійснювати багато інших своїх цивільних прав та обов'язків без ідентифікаційного номера. — Тому що, відповідно до Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», для здійснення перерахованих вище прав і обов'язків без ідентифікаційного номера необхідно мати у своєму паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, яку зобов'язаний проставити суб'єкт оскарження.

Наші релігійні переконання полягають у тому, що ми бачимо в прийнятті ідентифікаційного номера прийняття основної складової того «начертання», що відповідно до Одкровення Св. Ап. і Ев. Іоанна Богослова «покладене буде... на праву руку їх чи на чоло їх, і що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім'я звіра, або число імені його. Тут мудрість. Хто має розум, той визнач число звіра, тому що це число людське; число його шістсот шістдесят шість» (гл. 13, ст. 16-18).

Священний Синод нашої Української Православної Церкви, що відбувся 19 травня 1998р., у своєму Посланні відзначив: «індивідуальний ідентифікаційний номер, що буде присвоєний кожній людині і нанесений на неї через якусь «незмивну» технологію, дійсно може стати «печаткою антихриста». В результаті людина виявиться перед дилемою: або прийняти код, без якого існування людини в суспільстві стане неможливим, або ж відмовитися від нього і, як наслідок виявитися поза антихристиянським співтовариством і піддатися гонінням — такі майбутні події, що відображені в Одкровенні Святого Апостола Іоанна Богослова… Призиваємо відповідні державні органи виробити для православних віруючих України альтернативну недискримінаційну систему оподатковування і реєстрації фізичних осіб і релігійних організацій, а також право для всіх громадян на вільний вибір системи виплати податків, ні в якому разі не примушуючи до прийняття ідентифікаційного коду, що, крім всього іншого, знеособлює людину, фактично позбавляючи її прізвища та імені на рівні державного і цивільного життя, принижує її гідність та призводить до порушення її прав і свобод».

Однак, вже зараз сфера використання ідентифікаційного номера вийшла далеко за рамки обліку платників податків. Кабінет Міністрів України встановив, що ідентифікаційні номери Державного реєстру платників податків є єдиними з особистими номерами громадян, що використовуються в Єдиній державній автоматизованій паспортній системі та інших інформаційних системах, які використовують інформацію про фізичну особу (Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995р. № 382). Це підтверджує тотальний характер використання ідентифікаційного номера у всіх сферах життя людини.

Між цим, відповідно до законопроекту № 4002, який у 2004 році винесений на розгляд Верховної Ради України, в Україні пропонується запровадити нові електронні паспорти-картки, в яких буде міститься особистий ідентифікаційний номер людини. За допомогою таких електронних паспортів в Україні буде встановлена тоталітарна диктатура розпорядника електронного реєстру, а всі громадяни України – власники електронних документів будуть в‘язнями «електронного концтабору». — Така узурпація влади розпорядником електронного реєстру є прямим порушенням статті 5 Конституції України, у якій говориться: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».

Крім того, передача персональної інформації з Державного реєстру про громадян України за кордон є порушенням статті 17 Конституції України, у якій говориться: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». Також у відповідності зі статтею 32 Конституції України: «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди».

Заперечення податкової інспекції про те, що не визначений механізм реалізації Закону України від 16 липня 1999р. №1003-XIV, також безпідставне. — Оскільки Судова Палата 16 суддів Верховного Суду України у своєму Рішенні від 5 листопада 2003р. по Справі Шалаєва А.И. (м. Ялта) роз'яснила: «Законом передбачено, що вказаний платник податків в рамках діючого законодавства вправі виконати конституційний обов'язок сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку. Тому відмова податкового органу внести відповідні зміни в паспорт скаржника не відповідає вимогам ч. 2 ст. І Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", якою на податкові органи покладено обов'язок вносити такі записи. Доводи суб'єкта оскарження про відсутність механізму внесення відповідного запису в паспорт такого громадянина не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону податковим органом» (Справа № 6 – 8430 кс 03).

Заперечення податкової інспекції про те, що ми маємо намір звільнитися «від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань», а також просимо собі якихось привілеїв за ознакою релігійних переконань або відмовляємося сплачувати податки, тобто маємо намір порушити статті 24, 35 і 67 Конституції України, — безпідставне. — Оскільки ми не маємо намір звільнитися «від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань», а також не просимо собі якихось привілеїв за релігійними переконаннями і не відмовляємося сплачувати податки. Навпаки, ми маємо намір виконувати свої обов'язки перед державою і виконувати закони України за мотивами своїх релігійних переконань, а також, відповідно до Закону України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР, просимо надати нам право сплачувати податки без ідентифікаційних номерів.

Заперечення податкової інспекції про те, що відмовитися від раніше присвоєного номера особа не може «оскільки Закон не має зворотної дії в часі» (у відповідності зі ст. 58 Конституції України), тобто, що проставити відмітку у паспорті можна тільки тим, хто до набрання чинності Закону України від 16 липня 1999 року №1003-XIV не мав ідентифікаційного номера, – помилково, тому що жоден Закон України не забороняє будь-кому відмовитися від раніше присвоєного номера. І будь-яка людина, що раніше прийняла ідентифікаційний номер, може в будь-який момент відмовитися від його подальшого прийняття, тому що прийняття і використання цього номера в Україні є необов'язковим.

Крім того, Закон України № 1003-XIV має зворотну дію в часі, оскільки скасовує відповідальність осіб за відмову надавати ідентифікаційний номер і подавати інформацію до комп'ютерного реєстру. Відповідно, дія Закону України № 1003-XIV поширюється на всіх громадян, не виключаючи і тих, яким ідентифікаційний номер був присвоєний до прийняття цього закону.

Заперечення податкової інспекції про те, що проставлення відмітки у паспорті «суперечить статті 4 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації», де вказано, що в офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується» — безпідставне. — Тому що відмітка у паспорті (передбачена Законом України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР) свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а не про відношення людини до релігії. Крім того, відмітка у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера ставиться не тільки по релігійним, але й по інших переконаннях (ст. 1 Закону України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР).

Заперечення податкової інспекції про те, що внесення відміток про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера у паспорти не передбачено Положенням «Про паспорт громадянина України» — безпідставне. — Тому що в пункті 6 Положення «Про паспорт громадянина України» вказано: «вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється». Але Закон України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР є законодавчим актом, статтею 1 якого передбачено: «У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера». — Тому вносити зміни в Положення «Про паспорт громадянина України» або в Інструкцію щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України не потрібно. Крім того, Положенням «Про паспорт громадянина України» не передбачене також внесення в паспорти відміток про військовий обов'язок, про видачу закордонного паспорта, про серію та номер приватизаційного майнового сертифіката та дату його видачі, про передачу безплатно у приватну власність земельних ділянок, однак ці відмітки безперешкодно вносяться в паспорти на підставі інших законодавчих актів України.

Заперечення податкової інспекції про те, що Закон «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів» не покладає на місцеву податкову інспекцію (тобто – суб'єкта оскарження) обов'язків по проставленню відміток у паспорти, оскільки у даному Законі не прописано точно хто є тим самим «відповідним державним органом», який необхідно повідомити про свою відмову від прийняття ідентифікаційного номера, — безпідставне. — Тому що, згідно статті 10 Закону «Про державну податкову службу в Україні», немає будь-якого іншого «відповідного державного органу», крім суб'єкта оскарження, який зобов'язаний за місцем нашого проживання здійснювати реєстрацію, облік платників податків та контроль за дотриманням податкового законодавства, – тобто за проставленням (згідно податкового Закону «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів») у наших паспортах відміток про наявність у нас права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Заперечення місцевої Державної податкової інспекції (ДПІ) про те, що оскільки ідентифікаційні номери присвоює Державна податкова адміністрація України (ДПАУ), то і вирішувати питання про проставлення відміток у паспорти повинна та ж ДПАУ, а не ДПІ, — безпідставне, тому що:

однак, функції по контролі за дотриманням податкового законодавства, облік фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. №509-XII, покладені на державні податкові органи. Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР входить до складу податкового законодавства. Державним податковим органом за місцем нашого проживання є суб'єкт оскарження, а не ДПАУ. Таким чином, за місцем нашого проживання, не ДПАУ або будь-який інший орган, а саме суб'єкт оскарження зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням податкового Закону №320/94-ВР, у ст. 1 якого говориться, що «для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера». І не існує будь-якого іншого «відповідного державного органу», який, у відповідності зі ст. 1 Закону «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів», ми повинні були б ще повідомити і який відповідно до вищевказаної норми Закону зобов'язаний за місцем нашого проживання проставити у наших паспортах відмітки про наявність у нас права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

Між цим, згідно ст. 7 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»: «державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням». Таким чином, суб'єкт оскарження, являючись Державною податковою інспекцією за місцем нашого проживання, має власну гербову печатку, якою зобов'язаний завірити у наших паспортах відмітки про наявність у нас права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Через свої релігійні переконання відповідно до Закону України №320/94-ВР ми відмовилися від ідентифікаційного номера і не можемо їм користатися у своєму житті. Ми виконали вимогу Закону України №320/94-ВР — своїми заявами офіційно повідомили про це відповідний державний податковий орган за місцем свого проживання – суб'єкта оскарження. Але суб'єкт оскарження відмовився виконати вимогу Закону — зробити у наших паспортах відмітку про наявність «права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера» (ст. 1 Закону України №320/94-ВР). Таким чином, суб'єкт оскарження позбавляє нас права сплачувати податки в порядку встановленому Законом України №320/94-ВР, тобто — без ідентифікаційних номерів. Крім того, таким чином, суб'єкт оскарження позбавляє нас свободи і права здійснювати будь-які платежі, одержувати гроші у банку, купувати і продавати без ідентифікаційного номера, тобто фактично прирікає нас на голодну смерть, позбавляючи нас права на життя, оскільки не одержуючи гроші без ідентифікаційного номера, ми позбавляємося можливості купувати собі продукти для їжі і зберігати своє здоров'я в належному стані. Однак, у відповідності із ст. 27 Конституції України: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

Таким чином, неправомірна бездіяльність суб'єкта оскарження (яка складається в відмові проставити відмітки у наших паспортах) позбавляє нас: права на роботу (без відмітки у паспорті відмовляють в прийомі на роботу), права на підприємницьку діяльність (без відмітки у паспорті не зареєструють приватним підприємцем), право на свободу світогляду і віросповідання (наші релігійні переконання не дозволяють нам приймати ідентифікаційний номер), право на повагу до людської гідності (присвоєння нам ідентифікаційного номера принижує нашу гідність), право на життя (без відмітки у паспорті відмовляють на роботі, в банку та інших місцях у видачі грошей для підтримки свого життя), право на соціальний захист (без відмітки у паспорті відмовляють в оформленні пенсії, субсидії і т.п.), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини, що включає достатнє харчування, одяг, житло (відсутність відмітки у паспорті позбавляє можливості одержувати гроші для достатнього харчування, одягу і житла), право на охорону здоров'я (навіть лікарі вже запитують ідентифікаційний номер у хворого), право на освіту (без відмітки у паспорті відмовляються приймати документи у ВУЗ і навіть видавати диплом або атестат). — Все це є порушенням 27, 28, 35, 42, 43, 46, 48, 49, 53 та інших статей Конституції України, а також інших нормативно-правових актів України і міжнародного законодавства.

Через відсутність у нас відміток про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера ми зараз вже досить тривалий час терпимо значну шкоду, оскільки позбавлені можливості реалізації своїх вищевказаних прав і свобод. Ми багато чого можемо ще втратити, якщо проставлення відміток у наші паспорти затримається хоча б на місяць. — Тому просимо суд, на підставі ст. 218 Цивільного процесуального кодексу України, допустити негайне виконання рішення суду про проставлення таких відміток у наших паспортах.

Адреса: 03002, м. Київ - 2, вул. Судова, 5

Адреса: 03056, м. Київ - 56, пр. Александрівський, 4, кв. 4

Адреса: 03056, м. Київ - 56, вул. Петрівська, 5, кв. 65

Адреса: 03056, м. Київ - 56, вул. Дмитровська, 12, кв. 7

Адреса: 03568, м. Київ - 568, вул. Податкова, 6

Протягом останнього часу ми зверталися до суб’єкта оскарження із заявами про те, щоб на підставі ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР (у редакції Закону від 16 липня 1999 р. №1003-XIV) у наших паспортах були зроблені відмітки про наявність у нас права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Оскільки ст. 1 Закону України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР передбачено, що «для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», відмова ДПІ є неправомірною бездіяльністю, що порушує наші законні права та інтереси.

Таким чином, ця неправомірна бездіяльність суб‘єкта оскарження позбавляє нас: права на роботу (без відмітки у паспорті не приймають на роботу), права на підприємницьку діяльність (без відмітки у паспорті не зареєструють приватним підприємцем), право на свободу світогляду і віросповідання (наші релігійні переконання не дозволяють нам приймати ідентифікаційний номер), право на повагу до людської гідності (присвоєння нам ідентифікаційних номерів принижує нашу гідність), право на життя (без відмітки у паспорті відмовляють у видачі грошей на роботі, у банку та інших місцях для підтримки свого життя), право на соціальний захист (без відмітки у паспорті відмовляють в оформленні пенсії, субсидії і т.ін.), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини, що включає достатнє харчування, одяг, житло (відсутність відмітки у паспорті позбавляє нас можливості одержувати гроші для достатнього харчування, одягу і житла), право на охорону здоров'я (навіть лікарі вже запитують ідентифікаційний номер у хворого), право на освіту (без відмітки у паспорті відмовляються приймати документи у ВУЗ і навіть видавати диплом або атестат). — Усе це є порушенням 27, 28, 35, 42, 43, 46, 48, 49, 53 та інших статей Конституції України, а також інших нормативно-правових актів України і міжнародного законодавства.

1. Копія скарги – 1 прим.

2. Копії відповідей ДПІ – ___ прим.

3. Квитанції про сплату держмита за скаргу (3 грн. 40 коп.) – ___ прим.

4. Копії довідок про належність до Української Православної Церкви – ___ прим.

^{(ПОВНА НАЗВА СУДУ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ)}

^(П.І.Б)

^{(ПОВНА НАЗВА ПОДАТКОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ)}

Протягом останнього часу я зверталася до суб’єкта оскарження із заявою про те, щоб на підставі ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР (у редакції Закону від 16 липня 1999 р. №1003-XIV) у моєму паспорті була зроблена відмітка про наявність у мене права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Оскільки ст. 1 Закону України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР передбачено, що «для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», відмова ДПІ є неправомірною бездіяльністю, що порушує мої законні права та інтереси.

Таким чином, ця неправомірна бездіяльність суб‘єкта оскарження позбавляє мене: права на роботу (без відмітки у паспорті не приймають на роботу), права на підприємницьку діяльність (без відмітки у паспорті мене не зареєструють приватним підприємцем), право на свободу світогляду і віросповідання (мої релігійні переконання не дозволяють мені приймати ідентифікаційний номер), право на повагу до людської гідності (присвоєння мені ідентифікаційного номера принижує мою гідність), право на життя (без відмітки у паспорті відмовляють в видачі грошей на роботі, у банку та інших місцях для підтримки свого життя), право на соціальний захист (без відмітки у паспорті відмовляють в оформленні пенсії, субсидії і т.ін.), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини, що включає достатнє харчування, одяг, житло (відсутність відмітки у паспорті позбавляє мене можливості одержувати гроші для достатнього харчування, одягу і житла), право на охорону здоров'я (навіть лікарі вже запитують ідентифікаційний номер у хворого), право на освіту (без відмітки у паспорті відмовляються приймати документи у ВУЗ і навіть видавати диплом або атестат). — Усе це є порушенням 27, 28, 35, 42, 43, 46, 48, 49, 53 та інших статей Конституції України, а також інших нормативно-правових актів України і міжнародного законодавства.

1. Копія скарги – 1 прим.

2. Копія відповіді ДПІ – 1 прим.

3. Квитанція про сплату держмита за скаргу (3 грн. 40 коп.) – 1 прим.

4. Копія довідки про належність до Української Православної Церкви – 1 прим.

^{(ПОВНА НАЗВА СУДУ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ)}

^(П.І.Б)

^{(ПОВНА НАЗВА ПОДАТКОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ)}

Протягом останнього часу я звертався до суб’єкта оскарження із заявою про те, щоб на підставі ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР (у редакції Закону від 16 липня 1999 р. №1003-XIV) у моєму паспорті була зроблена відмітка про наявність у мене права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Оскільки ст. 1 Закону України від 22 грудня 1994р. №320/94-ВР передбачено, що «для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», відмова ДПІ є неправомірною бездіяльністю, що порушує мої законні права та інтереси.

Таким чином, ця неправомірна бездіяльність суб‘єкта оскарження позбавляє мене: права на роботу (без відмітки у паспорті не приймають на роботу), права на підприємницьку діяльність (без відмітки у паспорті мене не зареєструють приватним підприємцем), право на свободу світогляду і віросповідання (мої релігійні переконання не дозволяють мені приймати ідентифікаційний номер), право на повагу до людської гідності (присвоєння мені ідентифікаційного номера принижує мою гідність), право на життя (без відмітки у паспорті відмовляють в видачі грошей на роботі, у банку та інших місцях для підтримки свого життя), право на соціальний захист (без відмітки у паспорті відмовляють в оформленні пенсії, субсидії і т.ін.), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини, що включає достатнє харчування, одяг, житло (відсутність відмітки у паспорті позбавляє мене можливості одержувати гроші для достатнього харчування, одягу і житла), право на охорону здоров'я (навіть лікарі вже запитують ідентифікаційний номер у хворого), право на освіту (без відмітки у паспорті відмовляються приймати документи у ВУЗ і навіть видавати диплом або атестат). — Усе це є порушенням 27, 28, 35, 42, 43, 46, 48, 49, 53 та інших статей Конституції України, а також інших нормативно-правових актів України і міжнародного законодавства.

1. Копія скарги – 1 прим.

2. Копія відповіді ДПІ – 1 прим.

3. Квитанція про сплату держмита за скаргу (3 грн. 40 коп.) – 1 прим.

4. Копія довідки про належність до Української Православної Церкви – 1 прим.